14 серпня православна Церква святкує свято "Походження (винесення) чесних древ Животворящого Хреста Господнього". Втім, таємничий вираз "походження древ Хреста" означає просто хресний хід.
У грецькому часослові 1897 року так пояснюється походження цього свята: "Внаслідок хвороб, які часто траплялися  в серпні, спрадавна утвердився в Константинополі звичай виносити Чесне Древо Хреста на дороги і вулиці для освячення місць і відвернення хвороб. Напередодні, виносячи його з царської скарбниці, клали на святому престолі Великої Церкви (на честь Святої Софії - Премудрості Божої). Від цього дня  до Успіння Пресвятої Богородиці, творили літії (короткі молебні) по всьому місту і пропонували Хрест народу для поклоніння. Це і є винесення Чесного Хреста".

За прийнятим в Православній Церкві чи­ном цього дня здійсню­ється поклоніння Хресту (за чином Хрестопо­клонної неділі Великого посту) і мале освячення води. Разом з освяченням води освячується також зілля квітів та мед нового збору. 

Також у цей день Церква вшановує пам'ять святих семи мучеників Макавеїв, їхньої Соломонії та учителя їхнього Єлеазара. 

Цар Антиох Єпифан захотів, щоб усі його піддані розмовляли лише грецькою мовою і кланялися грецьким богам, тобто ідолам. Багато хто з юдеїв підкорився цареві, та інші ладні були померти, але не відступитися від істинної віри.

Одного старця, Єлеазара, царські правителі примушували їсти заборонену законом Мойсеєвим їжу – свиняче м'ясо. Коли ж він відмовився, його стали умовляти, щоб він лише зробив вигляд, ніби споживає заборонене законом. Та Єлеазар на це відповів: "У мої роки негідно лицемірити; якщо молоді дізнаються, що дев'яносторічний Єлеазар схилився до язичництва, то й вони можуть спокуситися і відійти від віри". Тоді його повели до мучителя, і Єлеазар мужньо вмер за істинну віру.

Одного разу до царя привели жінку Соломонію з сімома синами. Цар також примушував їх їсти свиняче м'ясо, та вони сміливо відповідали йому: "Ми краще помремо, ніж переступимо закон наших батьків". Тоді цар віддав їх на муки. Їм вирізали язики, відсікали пальці на руках і ногах, здирали шкіру з голови і живими пекли на розпечених сковородах. Так було замучено шестеро братів.

Наймолодшого цар лагідно переконував не чинити спротиву. Він обіцяв щедро нагородити його і, нарешті, звернувся до матері, щоб вона порадила своєму синові виконати вимоги царя. Та вона підійшла до сина і сказала: "Сину! Не бійся цього мучителя і зустрінь смерть так само, як твої брати, щоб я могла усіх вас разом зустріти в майбутньому, вічному житті". Тоді цар віддав на смерть і молодшого брата, піддавши його ще більшим мукам. Потім була замучена і їхня матір. Ця родина мучеників відома під ім'ям мучеників Маккавеїв.

Мощі семи святих мучеников Макавеїв зберігаються в базиліці апостола Андрія в Кельні (Німеччина). Мощі Соломонії — в стамбульскому Соборі Святого Георгія.