Сердечно вітаю весь наш український народ зі справді особливим святом для кожного з нас – з Днем відновлення Незалежності нашої Батьківщини! Неймовірні зусилля і надвелику ціну нині платить український народ, щоби захистити та зберегти Божий дар свободи і незалежності – як територіальної, так і духовної. На долю нашого покоління випало пройти це випробування, і ми проходимо його з гідністю, бо знаємо, що маємо зберегти цей великий дар свободи, утвердити його і передати наступним поколінням. Щоби вони в мирі розбудовували нашу українську Державу та українську Церкву. Так неодмінно і буде. Зі святом Незалежності, дорогі брати і сестри!

Ці кольори по-особливому відлунюють у серці – теплом, Батьківщиною, шаною, повагою, історією, майбутнім. Синій і жовтий – то не просто кольори нашого прапору, то символи нашої національної ідентичності, українськості, незламності, волі й – вірю – перемоги.

Сьогоднішня притча дає нам відповідь на важливе питання: як нам спастися? І в ній же отримуємо відповідь: прости ближньому твоєму все. Твоє спасіння – у твоїх руках, тобто прости – і тобі буде прощено. Як все це, здається, просто, а разом з тим як це нам, виявляється, важко зробити. Хоч і читаємо в Молитві Господній: «прости… як і ми прощаємо…». І знаємо, що коли не будемо прощати людям провин їхніх, то й Отець наш не простить нам провин наших.

Цією притчею Господь нагадує про нашу жорстокість до людей, про безмірне милосердя Боже і про те, що при своїй жорстокості ми все ж вимагаємо від Бога бути до нас милосердним.

19 серпня Православна Церква святкує велике дванадесяте свято Преображення Господнє. З нагоди свята у Свято-Георгіївському храмі м. Житомира була звершена Божественна літургія святого Іоана Золотоустого, а по завершені літургії відбулося освячення принесених плодів. Очолив богослужіння настоятель храму протоієрей Павло Ядчишин у співслужінні клірика Житомирсько-Овруццької єпархії ієрея Максима Роговця.

14 серпня 2023 р. у Свято-Георгіївському храмі м. Житомира була звершена Божественна літургія з нагоди свята Винесення чесного і животворчого Хреста Господнього та мучеників Маккавеєвих. Очолив молитву настоятель храму протоієрей Павло Ядчишин.

Після закінчення Божественної літургії відбувся чин малого освячення води та окроплення принесеного зілля та квітів.

1597 року ікону Пресвятої Богородиці подарувала монастирю заможна вдова Анна Гойська, що володіла Почаєвом у другій половині ХVІ століття. А Анні цю ікону свого часу подарував грецький митрополит Неофіт — на знак вдячності за сердечний прийом.

Образ став святинею дому Гойської. Благочестива Анна просила Пречисту про зцілення сліпого від народження брата Пилипа. І сталося диво – він прозрів. Після такого чуда бояриня Гойська з хресним ходом перенесла її на Почаївську гору для загального поклоніння і відтоді щедро наділяла монастир земельними наділами.

Влітку 1675 року, під час Збаразької битви, турки підступили до Почаївської обителі, обступивши її з трьох сторін. Слабка монастирська огорожа, як і кілька кам’яних будинків обителі, не представляла ніякого захисту для оточених.

Народився Ілля у містечку Фесвія Галаадська за 900 років до Різдва Христового. Ім’я, яке носив пророк, а «Елійаху» буквально означає «мій Бог – Яхве», визначило все його життя. Ще одне трактування імені пророка – «Міць Божа». Батько Іллі спостерігав видіння, під час якого благообразні мужі розмовляли з немовлям, сповивали його вогнем і годували полум’ям палаючим. З малих літ Ілля присвятив себе Богові, поселився в пустелі й жив у молитві й суворому пості.

Ілля був покликаний служити царю Ахаву, який поклонявся Ваалу (сонцю). Ілля, за словом Господа, закликав людей звернутися до істинного Бога, інакше царство спіткає голод. Цар не послухався пророка, і в країні настала посуха. Через рік Ілля знову оголосив людям про те, що всі біди відбуваються через поклоніння Ваалу. Щоб «розбити» оману ізраїльтян, Ілля запропонував зробити два жертовника: один Ваалу, а інший Бога, і сказав: «Принесемо жертви, і якщо вогонь з неба зійде на жертовник Ваала, значить, він істинний Бог, а якщо ні, то ідол».