У нашому житті для справжньої віри необхідне не лише серце, адже в нашому житті є ще й розум, який часто піддає багато речей сумнівам.

Сьогодні, у другу неділю Великого посту, Свята Церква вшановує пам’ять великого отця Церкви — святителя Григорія Палами. Отримавши дуже хорошу на той час освіту, святитель вирушає на Афон, де приймає чернецтво і присвячує своє життя молитві та подвижницькому життю.

Після восьми років молитовного життя інок Григорій перейшов до Лаври преподобного Афанасія Афонського. Тут він продовжив свій духовний шлях, поєднуючи послух, молитву та мовчання. Але через три роки, прагнучи більшої зосередженості та духовної глибини, він залишив лавру і оселився в невеликій самітницькій обителі Глоссії.

Третій тиждень Великого посту ми цьогоріч розпочинаємо, вшановуючи пам’ять сорока святих воїнів, які були замучені в Севастійському озері під час одного з жорстоких гонінь на християн у Римській імперії близько 320 року.

З давніх давен вшановується Церквою їхня пам՚ять, і навіть закріпилася давня традиція в розписах храмів вміщувати їхні зображення у склепіннях під центральним куполом – так є, приміром, у нашій Софії Київській та в Михайлівському Золотоверхому соборі. Мужні і вправні воїни, незламні духом, тверді у переконаннях, які залишаються вірними навіть перед обличчям страждань і смерті – це зразок справжніх воїнів Христових і приклад для всіх нас.

Ці сорок севастійських мучеників були гідними воїнами, освіченими, мужніми і згуртованими як на полі бою, так і в мирний час. Правдива віра в істинного Бога допомагала їм залишатися незламними попри всі випробування. Сенс їхнього подвигу був не просто в терпеливому перенесенні страждань, а у всецілій довірі до Бога навіть перед загрозою смерті. У тому, що вони не склали свою духовну зброю перед силою неправди, не капітулювали, не просили від мучителів милості та не прагнули з ними знайти порозуміння через відступництво. І вони перемогли.

У суботу третьої седмиці Великого посту Православна Церква звершує другу поминальну суботу — день особливої спільної молитви за спочилих рідних і близьких. У ці дні ми з особливою любов’ю та надією на милість Божу молимося за тих, хто відійшов у вічність, вірячи, що молитва Церкви є великою духовною підтримкою для їхніх душ.
Запрошуємо на спільну молитву.